"Наполегливо просимо", або Умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кав'ярні (11.04.21 15:10) « Здоровье | Цензор.НЕТ

"Наполегливо просимо", або Умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кав'ярні

У Києві не можуть обрати між "забороною" та "наполегливим проханням", у Чернівецькій області поліція найактивніше складає протоколи про порушення карантину, а зробити щеплення залишковими дозами стало дещо складніше, хоча безпосередньо "залишків" вакцини і далі не бракує.

ДВА З ЧОТИРНАДЦЯТИ

Під час локдауну минулої весни поліція не шкодувала ані часу, ані паперу на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Щоправда, з сотень осіб, дії яких здалися правоохоронцям протиправними, за підрахунками Цензор.НЕТ суди тоді дійсно штрафували лише близько 8,5%.

У реаліях сьогодення протоколів за 44-3 КупАП складається незрівнянно менше. Так, наприклад, 5 квітня суди по всій Україні розглянули 14 таких протоколів та прийняли, відповідно, 14 постанов, вже оприлюднених у Єдиному реєстрі судових рішень. З 14 осіб оштрафували двох (на 17 тисяч гривень), на доопрацювання відправили 3 протоколи, 6 справ закрили, у двох випадках осіб визнали винними, але звільнили від відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення.

Протоколи були складені за, наприклад, перебування на вулиці без документів, перебування у магазині без маски, порушення правил пасажирських перевезень, продаж товарів «без маркувальної плівки розмежування». Було і перебування у парку без маски (відповідного порушника у місті Радомишль на Житомирщині визнали винним, але звільнили від відповідальності з огляду на «малозначність правопорушення»).

Цікаво, що всі згадані справи були розглянуті у 4 регіонах країни. Найактивнішою була Чернівецька область (6 протоколів), далі йдуть Житомирська (5), Рівненська (2) та Черкаська (1 засідання).

«ОБКЛЕЇТИ СТРІЧКОЮ, РОЗМІСТИТИ ОБ’ЯВУ»

Загалом, навіть якби на другий рік пандемії поліція зберігала натхнення складати протоколи і таким чином «заохочувати» людей дотримуватися встановлених правил — стати на заваді цьому могло б банально недосконале законодавче підґрунтя обмежень. Побачити його можна на прикладі дитячих майданчиків, які зокрема у Києві почали обтягувати біло-червоною стрічкою ще 3 квітня.

Але, по перше, навіть у межах одного-єдиного міста — майданчики огородили не всі. По друге, на тих, на які стрічки все ж таки вистачило, розмістили оголошення доволі несподіваного змісту: «наполегливо просимо не користуватися ігровими майданчиками на період локдауну».

Наполегливо просимо, або Умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кавярні 01
Наполегливо просимо, або Умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кавярні 02

Різниця між «проханням», навіть наполегливим, та забороною — нібито очевидна. Ми поцікавилися тим, чи має огородження майданчиків за собою якесь рішення місцевої влади на прикладі конкретного майданчика у Печерському районі столиці. Однак протягом 6 днів — ані Печерська РДА, ані місцевий ЖЕД взагалі ніякої відповіді дати так і не спромоглися.

Як нам вдалося з’ясувати іншим шляхом, комунальники отримали від київських райдержадміністрацій листи із вимогою вжити заходів по «обмеженню доступу до дитячих і спортивних майданчиків». Із уточненням: «обклеїти попереджувальною стрічкою та розмістити об’яву про заборону користуватись».

Наполегливо просимо, або Умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кавярні 03
Наполегливо просимо, або Умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кавярні 04

Заборона, згідно з такими листами, стає можливою завдяки пунктам 5 та 7 Протоколу №8 від 02.04.2021 Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

І все було б добре — однак згаданий протокол це дуже слабкий аргумент. Жодної конкретної інформації щодо майданчиків не містить, лише посилається на постановку Кабміну №1236 від 9.12.2020. У постанові ж слів «ігровий майданчик», «дитячий майданчик», «спортивний майданчик» немає взагалі, і саме слово «майданчик» зустрічається лише один раз — коли йдеться про «знімальні майданчики».

І чим би не була попереджувальна стрічка навколо гойдалок — «наполегливим проханням» комунальників чи «забороною» РДА — насправді це лише умовність. Про що красномовно говорять не лише десятки дітей за попереджувальними стрічками, а й просто безліч «відкритих» майданчиків, які комунальники чомусь оминули.

Не зовсім зрозумілою є і ситуація з літними майданчиками кафе та ресторанів, відкриття яких не передбачене поточними нормами карантину. Попри заяви влади про те, що заклади громадського харчування можуть працювати лише на винос та здійснювати адресну доставку і про те, що «питання про роботу літніх майданчиків не розглядається взагалі» — за бажання у Києві завжди можна знайти, де присісти. Столики та стільчики на вулиці розміщає насамперед безліч кав’ярень — які, без сумніву, також є закладами громадського харчування, навіть якщо асортимент «харчування» там невеликий. І питання, яке постає, знову доволі банальне — чому одним можна, а іншим — ні? Якби йшлося про легальну роботу літніх майданчиків у тих закладах, де здійснюється самообслуговування (а саме так нам пояснили наявність майданчика у одній з кав’ярень у центрі міста) — імовірно, без проблем працювали б і літні майданчики у, наприклад, McDonalds.

«РЕЄСТРУВАТИСЯ СТАЛИ МЕНШЕ»

Єдиний можливий вихід з пандемії — це, звичайно, масова вакцинація. Але просувається вона, на жаль, не надто швидко: на сьогоднішній день першу дозу щеплення отримали менш ніж 400 тис осіб (тобто, менше 1% загального населення).

В умовах жорстко прописаного порядку вакцинації, як не дивно, залишалося та залишається дійсно чимало залишкових доз вакцини — доз з вже відкритих для людей з пріоритетних груп флаконів. Так, наприклад, саме ними тільки у Києві з початку вакцинації від COVID-19 в України вже щепили понад 500 людей лише з однієї з категорій, яка залишкові дози за наявності може отримати: це учасники АТО/ООС, у тому числі й інваліди війни.

Схема вакцинації залишками, звичайно, доволі специфічна, і погоджуючись на неї потрібно бути готовим фактично у будь-який час за телефонним дзвінком прибути у будь-який медичний заклад міста. Можливо, він буде за рогом. А можливо — у 20 кілометрах. На сьогоднішній день — коли немає неможливості користуватися громадським транспортом, а ціни на таксі захмарні — приїхати та зробити щеплення в результаті можуть далеко не всі ветерани. Хочеться сподіватися, що залишкові дози, на які їх при цьому продовжують запрошувати, лікарі все одно знаходять можливість оперативно використати — однак це, звісно, не факт…

«З зареєстрованих у нас у чергу на вакцинацію залишковими дозами 550 осіб отримали щеплення десь 520 осіб — і це показник лише за два тижні. Працювати доводилося і вночі, і рано вранці, і на вихідних, — розповідає Наталія Прилуцька з Київського міського центру допомоги учасникам АТО (ООС). — На останніх вихідних хотілося, щоб побільше людей встигли вакцинуватися до локдауну — і ми дійсно зробили щеплення багатьом, три точки приймали у вихідні дні бійців. А зараз стало менше бійців реєструватися, деякі хлопці не можуть приїхати, запитують, як можна дістатися… А деякі — вже хворіють. Та все одно — бажаючі і далі реєструються, процес триває».

«Київський міський центр допомоги, певна річ, не проводить вакцинацію — ми лише посередники, ми даємо направлення. Співпрацюємо з Департаментом охорони здоров’я, і вони ідуть нам назустріч, — додає Наталія Прилуцька. — Медики можуть у будь-який момент зателефонувати, сказати, що у них аврал, що хтось не прийшов — чи можуть наші приїхати?.. Ми насправді дуже вдячні і Департаменту, і медичним бригадам, які працюють по місту, за дуже якісну роботу. Вони швидко нам надають інформацію, і навіть буває, що надають її трішечки раніше, ніж зазвичай — коли вже знають, хто не прийде на вакцинацію, і дають можливість ветеранам зробити щеплення».

З моменту початку пандемії минуло вже більше року і, звичайно, хотілося б, щоб дії влади під час локдаунів були вже більш продуманими, аргументованими, та — у випадку наявності інформації про реальне поширення вірусу тим чи іншим чином, наприклад через дитячі майданчики — передбачали цілком реальну відповідальність. Натомість у ситуації, коли захворюваність та смертність зростає, ми спостерігаємо за дуже умовними у всіх сферах заходами: від «наполегливих прохань» до працюючих нібито лише на видачу замовлень непродуктових магазинів. Від неймовірно повільних темпів вакцинації населення до ігнорування досвіду європейських держав у боротьбі з поширенням захворювання.

Добавить комментарий